Писарівка
Волочиський район, Хмельницька область

історія сільської ради

   Сучасну демократичну, правову державу неможливо уявити без повноцінної та дійової системи представницької влади. Якою б досконалою не була державна влада в центрі, у столиці, вона ніколи не стане ефективною та життєздатною без самоврядування на місцях, тобто без урахування інтересів територіальних громад. Поліпшення добробуту і благополуччя людей залежить, насамперед, від того, якою є місцева влада. Народні обранці працюють серед людей, щоденно живуть їх проблемами, клопотами, потребами.

    До Писарівської сільської ради входить одне село Писарівка, територія сільської ради займає 2839га. Нині в селі проживає  1705 жителів, з них – понад 100 дітей дошкільного віку, майже 400 – молодих людей. Сільська рада нараховує 618 дворів.

            Село Писарівка Волочиського району Хмельницької області знаходиться на відстані 20 км від районного центру, в 1,5 км від залізничної станції Війтівці і в 2,5км від перехрестя шляхів з Волині на Поділля та з Галичини на Поділля. Через село пролягає древній шлях – Купільський тракт.

      За легендою село отримало свою назву від імені писаря, який проживав в нашій місцевості. В той час освічених людей було мало, тому до писаря сходилися люди з навколишніх поселень, щоб він написав та розтлумачив якісь папери. Люди так і говорили: ”Іду до писаря Івки”, тобто до Писарівки. Так і закріпилася ця назва за нашим селом – Писарівка. У ХУІ –ХУІІІст. писар не лише складав документи, листи, але й виконував доручення державної адміністрації та окремих великих феодалів, був особою важливою і відомою, тому деякі населені пункти України, у яких жили писарі, отримували назву “Писарівка”. Така назва населених пунктів могла походити також від першого поселенця писаря або від хутора, котрий був у власності писаря і згодом перетворювався на значне село. Отже, судячи з назви, можна вважати, що вже в старовину Писарівка була великим та значним селом.

     Вперше село Писарівка згадується в документах 1593р.  Але існує ймовірність про його раніше існування на років 50 – 100.

     Нинішнє село Писарівка об’єднує два села : Писарівка і Подільське (до 1945р. – с.Війтівці).

     Писарівська сільська рада одна з кращих сільських рад на території Волочиського району. Тут живуть працелюбні і не байдужі до своєї землі люди. Вони своєю наполегливою працею долають нелегкі будні сьогодення.

     За час існування сільської ради змінювались методи і стиль її роботи відповідно до чинного законодавства та тих змін, що відбувалися в суспільно – політичному житті країни.

    Сільська рада з дня її створення в 1930 році  спрямовувала визначені законом і набуті практикою різноманітні форми та засоби своєї діяльності на забезпечення належного вирішення питань місцевого значення, виступала однією з найбільш масових і реальних форм здійснення народом влади.

   Так як в 30 – х роках  було два села, кожне з них мало свою сільську раду. В с.Писарівка першим головою був Пундик Семен Михайлович, а згодом Багазій Павло Сафонович. В с.Війтівці громаду села очолював Брилко Антон, секретарем був Фурман Павло Павлович.

     На цей час відбулися значні зміни в економічному житті, свідомості, культурі селян сіл Писарівка та Війтівців. головним рушієм цих змін було створення і розвиток колгоспів, в рамках яких усуспільнювалися засоби сільськогосподарського виробництва та колективна праця селян. В 1924 році в селі було вперше організовано колгосп під назвою “Зірниця”, який об’єднував до 1928 року лише 7 господарств. Його очолював Іван Керебко. До кінця 1928 року в колгосп вступило вже 75 дворів і його очолив Степан Пундик. В березні 1930 року майже всі господарства села Писарівка об’єднались в колгосп , який назвали “Комунар”, а в с.Війтівці – ім.Мікояна. Колгоспи не мали своєї техніки , тягловою силою були коні, трудомісткі роботи виконували механізатори Війтовецької МТС тракторами та іншою технікою. В 1930 році колгосп одержав перший трактор “Унтер”, яким керували Губай Михайло Васильович та Регула Франка. Колгосп “Комунар” весною 1930 року мав 1480га землі, 300 робочих коней, 18 корів, молотарку БДО з двигуном, 3 кінних сівалки, 80 кінних плугів, в 1937 році з’явилась перша автомашина.

     У будинку, де  проживав колись священик  до 1935р. функціонувала 4-х річна школа . Першими вчителями були Каспровський Микола Васильович та  Садківський Василь. Хор учнів школи займав перше місце в районі. Разом з чоловіком  жила у будинку школи і вчителювала Каспровська Ганна Корнілівна. В 1934 р.  розвалили церкву, яка знаходилась біля школи. З 1935р. по 1941р. у селі була семирічна неповна середня школа. Директором школи був Стаховський Федір Григорович.

                 У с. Війтівці у  приміщенні панської майстерні пана Скибинецького у 1932р.  відкрилася 4-х річна польська школа, першим вчителем та директором був  Комаринець Гнат Максимович. Потім приєдналося ще два учителі Зданєвич Павло Васильович та Газєвич (ім’я невідоме). У селі  проживало багато людей польської національності, але, хто із жителів були українцями, ходили навчатися у с. Писарівку. У 1936 р. школа стала  україномовною і функціонувала до 1939р.

    Жителі села пережили 1932 – 1933 голодні роки. В цей час у одноосібників не було зерна не тільки для посіву, але й для прохарчування. Якщо колгоспників трохи годували на польових роботах, то одноосібники терпіли жорстоку нужду. Селяни з нетерпінням чекали , коли дозріють хліба і, щоб хоч трохи поїсти, змушені були зрізати колоски на колгоспному полі, а за це багатьох було засуджено на кілька років позбавлення волі.

     Після голодних років село почало потроху відновлюватися. В 1935 році колгосп був учасником наради передовиків сільського господарства в м.Москві (головою на той час був Пилип Ніконенко). В 1937 році передові ланки виростили по 512цнт цукрових буряків з гектара. П’ятисотниці колгоспу Розвод Агафія, Глущак Марія Войтківна, Урбан Наталка удостоєні державних подяк і премій. В 1941 році колгосп ім.Мікояна був кандидатом в учасники ВСХВ в м.Москва.

    Не обминули жителів сіл і політичні репресії 1937 року. Недоброзичливці, яким з певних причин не подобались деякі односельці , писали різні скарги і доноси на них. Як правило, після публікацій подібного наклепницького змісту людей арештовували і безпідставно засуджували до позбавлення волі або розстрілювали.

     Багатими ставали колгоспи, заможно і культурно стали жити колгоспники, але війна, розв’язана з Німеччиною, перервала мирне життя села. Воно одне з перших потрапило під удари гітлерівців.

     12 липня 1941 року в село вступили німецько – фашистські війська. Німці жорстоко поводились з населенням : грабували, били, молодь вивозили в Німеччину. Було розстріляно 2 чоловік, вигнано в Німеччину 130 юнаків і дівчат, спалено 12 хат. Що могли протиставити озброєним осатанілим ворогам беззахисні жінки, діти, старики ? Перед наступом Червоної Армії навесні 1944 року німці замордували 3 чоловіки.

     В результаті важких боїв воїнів 226 –ї  та 280-ї стрілецьких дивізій, 17-ї гвардійської механізованої бригади Червоної Армії проти фашистів 10 березня 1944 року село було визволене. 112 воїнів навічно лягли в нашу подільську землю. В 1956 році при в’їзді в село зі станції Війтівці на їх могилі було встановлено залізобетонну скульптуру воїна і меморіальну плиту з іменами загиблих.

    Після визволення села в березні 1944 року багато чоловіків було мобілізовано в ряди Армії. 196 односельчан не повернулись до рідного села, залишившись в землях Тернопільщини, Польщі, Німеччини. Їх імена навічно вписані на обеліску воїнам – односельчанам, які загинули в роки війни.

    Сільську раду  в с.Писарівка  в післявоєнні роки очолив Урбан Михайло Устимович, секретарем став Пастух Іван Войткович, в с.Подільське – Глущак Адам Войткович, секретарем – Глущак Марія Антонівна.

    Почалась відбудова села і колгоспів. А відбудовувати було що. Ворог знищив майже всі господарські будівлі, забрав коні, велику рогату худобу, свині, віці, було розкрадено і знищено машини, дрібний сільськогосподарський реманент, вози. Колгоспи фактично почали будуватись заново. Не вистачало машин, тяглової сили, гартового заліза, вугілля. Всі роботи виконувались кіньми, волами і вручну, урожай збирали косами і серпами.

   Далі в 1946 році керівництво селом здійснювали: в с.Писарівка – голова Камінський Данило Ілліч, секретар – Капуш Микола Васильович (1946 – 1950р.р.); в с.Подільське – Вавілов Іван Петрович та секретарі Поляк Василь Іванович, Карбовська Тамара Іванівна (1946р.), Керебко Станіслав Казимирович (1947р.), Пундик Марія Семенівна (1948 – 1950р.р.), Сербіна Ганна Семенівна (1950р.), Андреєва Віра Гордіївна (1950 – 1951р.р.).

    14 жовтня 1950 року пройшло укрупнення колгоспів в один , а в 1951 році також два села Писарівка та Подільське було об’єднано в одне – Писарівка. Сільську раду очолили голова Глущак Іван Іванович та секретар Андреєва Віра Гордіївна, які працювали до 1953 року. Їх  змінили голова Грех Захар Павлович та секретар Грех Григорій Степанович, а в 1957 році – голова Ковбасюк Григорій Григорович та секретар Білий Станіслав Степанович. За цей час колгосп села мав значні успіхи у виробництві і продажі державі сільськогосподарської продукції і в 1954 році був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки у Москві.

    З великою повагою і шаною й донині пам’ятають мудрого керівника села Сальнікова Миколу Семеновича, який очолив сільську громаду в 1959 році. Це була багатогранна особистість, мудрий керівник, тактовний колега, щира і чуйна людина, турботливий батько і люблячий чоловік. Яку потрібно мати душу, щоб обігріти любов’ю і теплом усіх, яке повинно бути серце, щоб за всіх хвилюватись і вболівати. За період його роботи в селі  покращився благоустрій вулиць, зріс  добробут жителів села, забезпечено законність і громадський правопорядок на території сільської ради. До його думки прислухались багато жителів села. В 1972 році в селі було відкрито новий Будинок культури з бібліотекою і великим читальним залом. Його помічниками у всіх  справах села був секретар сільської ради Суховецький Йосип Михайлович, начальник військовооблікового столу Керебко Галина Карлівна, бухгалтер сільської ради Яржемська Марія Владиславівна, рахівник – касир Юрчук Ніна Никифорівна. На жаль невблаганна смерть в 1975 році забрала Сальнікова М.С., але він назавжди залишився в пам’яті жителів села.

    За цей час прославили село люди, які перетворили рідний край в багату скарбницю:  Губай Іван Корнійович, 1912р.н. – бригадир тракторної бригади, нагороджений орденом Леніна;

  • Шевчук Феодосій Миколайович, 1913р.н. – бригадир рільничої бригади, нагороджений орденом Леніна;
  • Добруха Володимир Григорович, 1923р.н. – свинар, нагороджений орденом “Знак Пошани”;
  • Добруха Станіслава Вікентіївна, 1928р.н. – буряковод, нагороджена орденом “Знак Пошани”;
  • Концевич Михайло Григорович, 1928р.н. – тракторист, ланковий механізованої ланки по вирощуванню цукрових буряків, присвоєно звання Героя Соціалістичної праці, нагороджено двома орденами Леніна;
  • Білий Станіслав Адамович, 1931р.н. – бригадир рільничої бригади, нагороджений орденом “Знак Пошани”;
  • Глущак Микола Денисович, 1931р.н. – тракторист, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

     Слід відмітити депутатів сільської ради, які своєю працею надавали приклад жителям села в соціально – економічному розвитку сільської ради, в питаннях благоустрою вулиць, заготівлі лишків сільськогосподарської продукції в населення, а саме: Камінська Степанида Іванівна – ланкова, Мазур Катерина Іванівна – ланкова, Вигоняйло Олена Василівна – ланкова, Добруха Станіслава Вікентіївна – ланкова, Білий Станіслав Адамович – бригадир рільничої бригади, Шевчук Феодосій Миколайович – бригадир рільничої бригади, Бателюк Іван Лук’янович – тракторист, Король Антон Миколайович – коваль, Концевич Михайло Григорович – тракторист, Глущак Микола Денисович – тракторист, Капуш Іван Романович – чабан, Шиян Тамара Анатоліївна – доярка, Шусть Марія Миколаївна – свинарка, Луканін Михайло Петрович – тракторист, Андреєва Софія Федорівна – ланкова, Глущак Степан Михайлович – тракторист, Пастух Героній Михайлович – тракторист, Ріпневський Станіслав Йосипович – будівельник, Ковбасюк Григорій Григорович – парторг колгоспу, Бурбан Раїса Дмитрівна – вчителька, Мацкий Іван Павлович – голова Писарівського СТ та багато інших.

    В 1975 році колгосп ім.Радянської Армії с.Зелена було приєднано до колгоспу “Зоря” і в квітні 1976 році було об’єднано Зеленівську сільську раду з Писарівською сільською радою , головою став Рибак Василь Пилипович, секретарем Кочмарська Неля Францівна, начальником військовооблікового столу – Суховецький Йосип Михайлович, бухгалтером сільської ради Мельник Катерина Федорівна.

    В лютому 1979 року головою став Облучинський Микола Іванович, який до цього працював директором Писарівської середньої школи.

    В січні 1980 року  господарство очолив енергійний голова колгоспу “Зоря” Гуменюк Олександр Михайлович, який швидкими темпами почав відбудову трохи занедбаного господарства. Було відновлено тваринництво : завезено продуктивні телиці, свині, птицю, вівці.

     В березні 1980 року сільську раду очолив знову Рибак Василь Пилипович , секретарем стала Концевич Олена Миколаївна, які працювали до липня  1987 року. Далі голову сільської ради змінив  Юха Михайло Йосипович, в серпні 1988 року – Підкова Іван Броніславович, Рибак Василь Пилипович став секретарем  сільської ради. За цей період з допомогою голови колгоспу “Зоря” , депутата сільської ради Гуменюка Олександра Михайловича значно зріс добробут села : повністю газифіковано житлові будинки жителів та приміщення соціальної сфери села, асфальтовано і освітлено майже всі вулиці села , проведено водопровід, відкрито дитячий садок, музичну школу. За цей період оновилось наше село двома новими вулицями, побудовано більше 20 нових будинків.

    В березні 1990 року пройшли вибори депутатів до місцевих рад, на яких вперше по округах висувались декілька кандидатів в депутати сільської ради. Головою сільської ради було обрано Рибака Болеслава Францовича, а головою виконкому сільської ради Корчинського Петра Андрійовича. Заступником голови ради став Рибак Василь Пилипович, який в серпні 1990 року вийшов на пенсію і в жовтні на цю посаду було обрано Глущак Наталію Станіславівну.

    18 серпня 1991 року в с.Зелена пройшли нові вибори депутатів сільської ради і в вересні було створено Зеленівську сільську раду.

    Велику роботу по втіленню в життя земельної реформи провели землевпорядники Юрчук Ніна Никифорівна та Концевич Олена Миколаївна.

     В лютому 1993 року Корчинський Петро Андрійович перейшов працювати на іншу роботу і з травня 1993 року до виходу на пенсію в 2002 році на цій посаді працювала Гуменюк Валентина Олександрівна, яка була немісцевою, але якій село Писарівка стала рідною домівкою. Завжди  весела, чуйна,  привітна, розсудлива, енергійна, вимоглива до своїх підлеглих, вона одна з небагатьох сільських голів працювала над покращенням благоустрою села, його соціально – економічним розвитком.

     На виборах голови сільської ради в квітні 2002 року із 6 кандидатів на посаду сільського голови сільська громада обрала Концевича Олексія Михайловича , але на слідуючих виборах в березні 2006 року перевагу із 7 кандидатів на посаду сільського голови було надано Концевичу Сергію Володимировичу – вчителю Війтовецької ЗОШ І-ІІІст., він працював до грудня 2010 року. з травня 2011 року посаду сільського голови займає Голдасевич Катерина Вікторівна.

        Нинішній депутатський склад сільської ради – 16 чоловік, які працюють у трьох постійних комісіях:

  • з питань сільськогосподарського виробництва, землекористування та соціально – економічного розвитку села,
  • з питань депутатської діяльності, етики, законності і правопорядку
  •  з питань планування бюджету та фінансів, розвитку соціальної сфери.

    Головне завдання ради – це підвищення ролі депутатів сільської ради, забезпечення їх активної участі у вирішенні нагальних проблем територіальної громади.

    Активно працюють депутати ради Мороз Олексій Олександрович, Губай Олег Миколайович, Курта Майя Володимирівна, Мороз Людмила Володимирівна, Цідик Віктор Миколайович, Урбан Катерина Павлівна, Олійник Руслана Іванівна,  Глущак Наталія Станіславівна, яка понад 20 років працює секретарем сільської ради та інші.

    Розгляд питань, що стосуються життєдіяльності територіальної громади, здійснюється на засіданнях постійних комісій, пленарних засіданнях сільської ради, засіданнях її виконавчого комітету.

   До складу виконавчого комітету сільської ради, крім голови та секретаря , входить 7 чоловік.

   На сесіях сільської ради та на засіданнях виконавчого комітету сільської ради розглядаються та узгоджуються виробничі плани установ, що знаходяться на підвідомчій території, програми соціально – економічного та культурного розвитку Писарівської територіальної громади, а також питання благоустрою та санітарного стану населеного пункту.

   Для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування, з урахуванням підсумків роботи за минулий рік та прогнозів на наступний формується і затверджується бюджет сільської ради.

   Забезпечення дохідної частини дає змогу виконати завдання, передбачені програмою соціально – економічного розвитку сільської ради. Хоча бюджет сільської ради виконується , однак коштів для втілення всіх соціальних задумів і проектів їх замало.

   Ці та інші перспективні задуми щодо поповнення сільських бюджетних запасів цілком реальні, адже ґрунтуються на виважених і поміркованих рішеннях, приймати які сільському голові допомагають депутати і сільський актив.

    Постійною турботою сільського голови є об’єкти соціальної сфери, що знаходяться у комунальній власності сільської ради – сільський Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько – акушерський пункт, дитячий садок.

   В селі діє чудовий дитячий садочок “Зоряночка”, в ньому виховується 40 дітей. Завідуюча дитсадком Чернявська Галина Володимирівна –   вже більше 20 років працює на педагогічній ниві і живе турботами своїх вихованців. Дійсно, гарно живеться малятам у дитячому садку.  До їх послуг затишні ігрові кімнати, спальня, їдальня, необхідний інвентар, іграшки. В дитячому садку організовано трьохразове гаряче харчування для всіх дітей з 30% оплатою за харчування. Від батьківської плати за харчування дітей звільнено багатодітні сім’ї та сім’ї, в яких діти знаходяться під опікою. Проблемою дитсадка є відсутність спортивного залу, в якому б діти могли займатись спортом і танцями.

  В полі зору сільської ради постійно знаходяться питання виховання молоді.

    Заклади культури укомплектовані кваліфікованими працівниками: директор СБК Губай Галина Антонівна, художній керівник Катана Сергій Анатолійович.

   Постійно при активній участі культпрацівників проходять заходи по відзначенню державних і професійних свят, які збирають мешканців територіальної громади і довколишніх сіл. Схвалення громадян одержують щорічні театралізовані заходи до Івана Купала, Дня молоді, Дня Незалежності України, Свята села.

  Досвідчений ентузіаст своєї справи завідуюча бібліотекою Регула Галина Петрівна – член виконкому сільської ради несе односельцям радість пізнання нового, незвіданого через сторінки книг, газет та журналів. Вже більше 25 років очолює вона бібліотечну справу в с.Писарівка і старається задовольнити запити всіх користувачів.

   На території сільської ради працює Писарівська дитяча музична школа, яку очолює Блаженець Валентина Леонідівна. Діти навчаються малювати, танцювати, співати, грати на різних музичних інструментах. Вихованці школи є постійними учасниками святкових концертів.

   Не менш важливим напрямком роботи сільської ради є піклування про здоров’я людей територіальної громади.

   На території сільської ради знаходиться 1 фельдшерсько – акушерський пункт. Завідуюча ФАПом Яржемська Наталія Миколаївна зі своїми колегами медсестрою Гусейновою Світланою Орестівною – депутатом сільської ради та акушеркою Веретюк Валентиною Володимирівною – членом виконкому сільської ради надають кваліфіковану медичну допомогу мешканцям села.  

    Проведено поточний ремонт приміщення ФАПу, приведено в належний естетичний вигляд прилеглої територію ФАПу. ФАП забезпечений телефонним зв’язком та новим холодильником.

    На території села є Писарівська загальноосвітня школа І-ІІІст., в якій нині навчається більше 140 дітей. 24 педагогічних працівники на чолі з директором школи Прут Володимиром Володимировичем – депутатом сільської ради – це творчий, професійно підготовлений педагогічний колектив  який небайдужий до життя села.  Багато знатних людей виховала школа, які і нині працюють в різних сферах виробництва : Концевича Михайла Григоровича – Героя Соціалістичної праці, Баталюка Володимира Івановича – генерал – майора бронетанкових військ Армії України, Соколюка Миколу Микитовича – контр-адмірала, Глущака Анатолія Степановича та Суховецького Миколу Миколайовича – письменників, членів Спілки письменників України та багато інших.

    За останній час в школі відкрито комп’ютерний клас, впроваджено поглиблене навчання інформатики. Учні школи також працюють  над відродженням культурно – історичних традицій народу, історії села, рідного краю, в школі створено музей історії села Писарівка.

   Вчителі – депутати сільської ради Прут Володимир Володимирович, Панасенко Світлана Іванівна, Мороз Людмила Володимирівна, Асатрян Інна Анатоліївна, Курта Майя Володимирівна та завгосп школи Цідик Віктор Миколайович приймають активну участь у вирішенні проблем села.

    Приміщення школи потребує капітального ремонту, планується виготовити проект для будівництва нової школи.

    В селі також створені умови для занять спортом, є в наявності стадіон та спортивний зал і майданчик при школі, де часто проводяться спортивні змагання.. Команди з різних видів спорту  приймали участь у спортивних заходах, які проводились в районі.

     На території села працює 10 магазинів і 2 кафе, які відкрили приватні підприємці, дотримуючись здорової конкуренції.

   Надається допомога пільговій категорії населення, людям похилого віку. Невпинний ріст цін, криза в економіці поставила незахищені верстви населення в скрутне матеріальне становище, вимагає до цих людей підвищеної уваги, милосердя та надання їм всілякої допомоги. На території сільської ради проживає майже 600 пенсіонерів. Серед них 2 інваліди війни, 9 учасників бойових дій , 130 учасників війни. 26 одиноких людей похилого віку доглядають соціальні працівники Мединська Людмила Антонівна та Дячук Катерина Станіславівна.      

   До Дня Перемоги з бюджету сільської ради виділяється матеріальна допомога всім учасникам бойових дій, до цього також долучаються підприємці села. Учасники художньої самодіяльності разом з сільським головою вітають кожного ветерана на дому, адже їх вік і здоров’я не дозволяє їм відвідувати урочистості з нагоди свята в Будинку культури чи біля обеліску воїнам – односельчанам.

   У Писарівці свято шанують пам’ять про полеглих на фронтах Великої Вітчизняної війни. В квітні 2008 року сільською радою разом з громадою села було організовано упорядкування території біля монументу воїнам – односельчанам, де встановлено нову огорожу, тротуарну доріжку, розбито квітники. Навесні проведено поточний ремонт монумента на братській могилі, полагоджено огорожу і благоустроєна прилегла територія. Сільська рада підтримує зв’язки з родичами загиблих воїнів.

     В 2008 році встановлено пам’ятний знак жертвам голодомору 1932 – 1933 років та політичних репресій.

    Дбають в селі і про духовність, діє  Свято – Вознесенська православна церква та римо – католицька церква Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. В 2008 році римо – католицькою общиною планується введення в дію Дому Захисту Життя, в якому будуть утримуватись матері – одиночки з новонародженими дітьми, які опинились в важких матеріальних становищах і не мають місця для проживання.

    Чимала робота проводиться по санітарній очистці та благоустрою населеного пункту. Систематичність проведення заходів по наведенню санітарного порядку визначено відповідними правилами, затвердженими сесією сільської ради. Складено графік збирання і вивезення сміття та побутових відходів, для чого безкоштовно 2 рази на місяць  ТОВ “Волочиськ Агро” виділяється техніка.

     На баланс сільської ради прийняті об’єкти соцкультпобуту, а саме: асфальтні та щебеневі сільські дороги, вуличне освітлення, криниці громадського користування, огорожі.  Проведено ремонт криниць громадського користування.

     Щорічно проводиться санітарна очистка 2 цвинтарів села від дикоростучих дерев та кущів.

     Велику допомогу в благоустрої села надавали жителі села, які стоять на обліку в Волочиському центрі зайнятості  .

    Все це сприяє тому, що Писарівська сільська рада в районі за 2007 рік визначена переможцем конкурсу серед сільських і селищних рад на кращий санітарний стан та благоустрій території.

    З метою сприяння правоохоронним органам, дотримання правопорядку, збереження власності господарств та громадян створено загін сприяння міліції, членами якого здійснюється чергування на господарських об’єктах і в населеному пункті. Також діє адміністративна комісія, комісія по роботі з молоддю та неповнолітніми.

    Депутати та виконком  сільської ради  постійно працюють над вдосконаленням стилю і методів своєї діяльності, розуміючи те, що в сьогоднішніх умовах основою успіху є спільність дій рад і господарських органів . Позитивні результати в роботі вдалося досягти завдяки взаєморозумінню сільської ради та керівництва місцевих агроформувань. В своїй роботі вони спільно в складних економічних умовах вирішують питання соціально – економічного розвитку підвідомчої території. На території сільської ради працює ТОВ “Волочиськ Агро”, фермерські господарства “Марія”, “Родина”, “Омега”, “Катерина”, які орендують земельні паї жителів села. Більше 140 чоловік вийшли з земельними паями і обробляють 213га землі  одноосібно.

    

    Все починається з малого, і в Писарівській територіальній громаді все це добре розуміють: і керівники, і прості громадяни. Адже, там, де влаштований побут, де дбають про людину, легше знаходити спільну мову, приходити до одностайної думки у вирішенні найскладніших питань. Економічна стабільність, вирішення соціальних питань сприяють довірі жителів села до влади, зміцненню держави.

   Жителі громади живуть і працюють, творять свої плани і свою історію. Адже, кожен із нас приходить у цей світ заради добробуту і краси. Для цього і будуємо Україну багатою і красивою, адже ми цього варті.